Звук у відеофільмі

Студия звукозаписи

Техніка кіно розвивалася досить динамічний. Вже через декілька років після першої прилюдної демонстрації кінофільму, в багатьох станах світу були відкриті кінотеатри (тоді вони називалися синематографи), де з успіхом демонструвалися перші ігрові фільми. Незабаром стало ясно, що кінофільму бракує звук, але технічні засоби того часу були не в змозі вирішити цю проблему. Довгий час кінематограф залишався "великим німим".

Тим не меїї, демонстрація кінофільму зазвичай супроводилася музикою. Навіть перші прилюдні перегляди фільмів Люмьера йшли в супроводі фортепіанної музики. При цьому виконувалися імпровізації на теми популярних в ті роки мелодій. Цей же метод "озвучування" використовувався і в кінотеатрах. Цікаво, що музичний репертуар вибирався піаністом, тому один і той же фільм в різних кінотеатрах супроводився різною музикою. Природно, що при цьому звук не зв'язав з вмістом фільму. Незабаром стало очевидним, що прив'язка музики до вмісту фільму здатна підвищити емоційна дія на глядачів. Виробники фільмів сталі підбирати музичні твори для звукового супроводу і прикладати до фільму відповідні рекомендації. До деяких фільмам було написано спеціальний звуковий супровід, причому цим займалися відомі композитори. Найчастіше музичне супровід фільму забезпечувався піаністом, але в деяких випадках використовувався і невеликий оркестр.

Звичайно, музичний фон, на якому демонструвався кінофільм, не міг замінити справжній звук. Відома цікава спроба показати дійсно звуковий фільм. У 1914 році, в Астрахані показували фільм "Оборона Севастополя". У фільмі було багато батальних сцен, і глядачі чули свист куль, гуркіт розривів. Більш того, вони чули голоси людей. Розгадка цього феномену була досить простою. За екраном знаходилися актори, які в потрібні моменти подавали репліки і за допомогою нескладних пристосувань створювали шумове оформлення, що нагадує звуки справжнього бою. Вся "звукова кухня" була прихована від очей глядачів, тому перегляд фільму справляв незабутнє враження, ставши справжньою сенсацією свого часу. Природно, що такий спосіб озвучування не міг стати масовим, але він наочно продемонстрував, які колосальні можливості таяться в звуковому фільмі.

У двадцятих роках минулого століття техніка запису і відтворення звуку позволіла відродити спроби створення звукового кінофільму які увінчалися успіхом. Потрібно сказати, що багато відомих майстри кіно, і серед них Чарлі Чаплін, Рене Клер до звукового кіно відносилися вороже. Проте, звукове кіно розвивалося швидкими темпами. Особливо захоплювали глядачів синхронні діалоги саме тому в ту пору звукове кіно називали таким, що говорить.

Статті

• Звукові складові відеофільму
• Мова у відеофільмі
• Музика у відеофільмі
• Шуми у відеофільмі
• Озвучування відеофільму